Що потрібно знати про аміак?Які дії населення при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації, пов’язаної з виливом (викидом) аміаку? Яка домедична допомога потерпілому при отруєнні аміаком? Про це дізнаєтесь, прочитавши інформацію нижче

Аміак (NH3) – безбарвний газ із характерним різким запахом нашатирного спирту. При охолодженні до -33,4°С аміак під звичайним тиском перетворюється в прозору рідину, що твердіє при -77,8°С. Розчиняється у воді, ефірі та інших органічних розчинах. Один об’єм води поглинає близько 750 об’ємів аміаку (при 20°С). Корозійний для деяких металів. Ступінь токсичності – 4.

Аміак майже вдвічі легший від повітря. Горючий газ, горить за наявності постійного джерела вогню, при горінні виділяються азот і водяна пара. Суха суміш з повітрям вибухонебезпечна при 15-28 % концентрації. Рідкий аміак − гарний розчинник великого числа органічних і неорганічних сполук.

Десятипроцентний розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицині та побуті. 18-20% розчин називається «аміачною водою» і використовується як добриво. Аміак використовують при виробництві азотної кислоти, мінеральних добрив, світлокопіювальних елементів на основі діазосполук, а також при фарбуванні тканин і срібленні дзеркал. Рідкий аміак використовують як робочу речовину холодильних машин.

Перевозять і часто зберігають аміак у зрідженому стані під тиском в сталевих балонах жовтого кольору з чорним надписом «АМІАК». Крім того його транспортують у залізничних цистернах або трубопроводом (газ). Аміак може зберігатися в ізотермічних резервуарах при тиску, близькому до атмосферного.

У разі потрапляння в атмосферу аміак димить. У випадку аварії при зберіганні або транспортуванні відбувається викид пару в атмосферу. Особливість ситуації полягає в тому, що дуже швидко формується первинна хмара з високою концентрацією аміаку. Утвориться вона майже миттєво (за 1-3 хв.). За цей час в атмосферу з ємкості переходить 18-20% речовини.

Вторинна хмара утворюється при випаровуванні аміаку з площі розливу. Характеризується вона тим, що концентрація пару буде на 2-3 порядки нижче, ніж у первинній хмарі. Однак тривалість дії і глибина поширення значно більше.

Аміак майже в 2 рази легше повітря, а це істотно впливає на глибину його поширення. Так, у порівнянні із хлором глибина поширення первинної і вторинної хмари виявиться приблизно в 25 разів меншою.

Гранично допустимі концентрації (далі – ГДК) аміаку у повітрі населених пунктів встановлені в таких межах:

ГДК максимальна разова – 0,2 мг/м3;

ГДК середньодобова – 0,04 мг/м3;

ГДК в робочій зоні виробничого підприємства – 20 мг/м3.

Запах аміаку відчувається при концентрації (поріг сприйняття) більше ніж 0,5 мг/м3. Смертельною вважається концентрація 250 мг/м3 при експозиції 60 хвилин.

Дія аміаку на організм людини проявляється у пошкодженні органів дихання, очей, слизових оболонок та шкіри. Людина скаржиться на свербіж та почервоніння, опіки шкіри, різі в очах та сльозотечу, ядуху, сильний кашель. У випадку попадання рідкого аміаку і його розчинів на шкіру можливе обмороження. При високих концентраціях парів аміаку – судоми. Смерть настає частіше − через декілька годин або після отруєння від набряку легень і гортані.

У залежності від клінічних ознак, розрізняють 3 ступені важкості отруєння аміаком:

1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, дере у горлі, печія, біль в горлі при ковтанні).

2. Середній ступінь отруєння – головна біль, загальна слабкість, запаморочення, порушення ходи, нудота, блювота, серцебиття, судоми.

3. Тяжкий ступінь отруєння – порушення дихання та діяльності серцево-судинної системи, судоми.

Дії населення при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації,

пов’язаної з виливом (викидом) аміаку

При появі запаху аміаку або почувши сигнал «Увага всім» та інформаційне повідомлення про виникнення небезпеки при аварії на виробництві, в якому використовується аміак, необхідно:

негайно одягти засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри (ватно-марлеві пов’язки, змочені водою (краще розчином 5% оцтової або лимонної кислоти, протигази з відповідною коробкою чи респіратори (за наявності) та виходити із району аварії перпендикулярно напрямку руху вітру. Для захисту можна використовувати житлові та інші будинки, але слід пам’ятати, що аміак легше повітря, тому його пари будуть підніматися по поверхах, нарощуючи концентрацію, особливо в літніх умовах;

при евакуації транспортом уточнити час і місце посадки. Попередити про евакуацію і від’їзд сусідів;

покидаючи квартиру (будинок), вимкнути водопровід, газові і електроприлади, взяти документи та гроші, особисті ліки, їжу та воду;

якщо неможливо покинути квартиру (будинок), негайно провести герметизацію квартири (заклеїти вікна, вентиляційні отвори, щілини у дверях) та одягти засоби індивідуального захисту: ватно-марлеві пов’язки, змочені водою (краще розчином 5% оцтової або лимонної кислоти, протигази з відповідною коробкою чи респіратори (за наявності);

залишатись у приміщенні до сигналів цивільного захисту про відсутність загрози життю.

Домедична допомога потерпілому при отруєнні аміаком:

одягнути протигаз: промисловий з коробкою КД; ГП-5 з ДПГ-1, ДПГ-3; у разі його відсутності ватно-марлеву пов’язку змочену 5% розчином оцтової чи лимонної кислоти;

винести з зони зараження в положенні лежачи;

викликати медичного працівника;

забезпечити тепло і спокій;

промити протягом 15 хвилин водою шкіру, слизові та очі, при потраплянні на них аміаку;

закапати в очі 2-3 краплі (30 %) альбуциду або 1-2 краплі 1% розчину новокаїну;

закапати в ніс – теплу олію (соняшникову, оливкову або персикову олію);

пити лужну мінеральної води, тепле молоко;

покласти на шкіру примочки з 5 % розчину оцтової, лимонної кислоти;

перебувати біля потерпілого до приїзду медиків.