«Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних для цього умов»

 (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»)

Норми права¸ безпосередньо присвячені правам неповнолітніх дітей, уперше з’явилися в українському законодавстві лише з прийняттям Сімейного кодексу України.

До того права дітей розглядалися, як правило, крізь призму правовідносин між батьками і дітьми. При цьому часто діти в силу своєї недієздатності були не самостійними носіями прав, а пасивними об’єктами батьківської турботи. Включення до Сімейного кодексу окремих положень, присвяченим правам неповнолітніх дітей, стало важливим кроком на шляху подолання такого підходу. З 1991 р. Україна є учасницею Конвенції про права дитини, яка стала частиною її законодавства.

Конвенція розглядає дитину як самостійну особистість, наділену правами і здатну тією або іншою мірою до їх самостійної реалізації та захисту. Такий підхід закріплено і в Сімейному кодексі, де у статті 152 зазначено:

1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.

3. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

4. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Звісно важко уявити, що малолітня дитина зможе самостійно встановити контакт із цими органами. Найчастіше вона повідомляє про порушення родичам, сусідам, вчителям, вихователям або іншим особам, які доводять ці відомості до відома органів опіки та піклування.

Якщо поряд з вами живуть сім’ї, в яких діти страждають від зловживань з боку батьків, вам стало відомо про порушення прав дитини, загрозу її життю чи здоров’ю, негайно повідомляйте про це орган опіки та піклування або інші відповідні органи.